Позакласна робота

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН, АБИ ЩО МИ НЕ ЗНАЄМО ПРО НАРКОМАНІЮ.

Що викликає залежність від героїну? На перший погляд відповідь очевидна навіть для школяра. Звісно, що сам же героїн. Схема тут проста: якщо двадцять днів поспіль ми будемо вживати наркотики, а на двадцять перший день не приймемо дозу, то організм сам буде вимагати наркотику, оскільки в героїні є хімічні речовини, які викликають звикання. Саме так у нашій голові намальована картина, яка зветься одним словом — наркозалежність.

А тепер ситуація під номером два. Ви зламали стегно і потрапили до лікарні. Вас терзає пекельний біль і лікарі вводять вам препарат діаморфін. А це наркотик. Тільки разів так в два-три потужніший, бо він не забруднений домішками, як приміром вуличний героїн, який дилери змішали із незрозуміло чим, і продали відверто кажучи якусь «бадягу».

І от лежать у лікарнях тисячі людей з важкими травмами та болем, яким необхідний діаморфін, або інший препарат наркотичного характеру. Вони лікуються, долають хвороби, заліковують рани, продовжують життя...і ніхто з них не стає наркоманом. Але ж як так? Ці люди щодня вживали наркотичний засіб. Причому, сильніший ніж продають дилери. В чому ж суть?

А суть в тому, що наші уявлення про наркоманію прості, стереотипні і...помилкові.

Сучасні теорії наркозалежності виведені із експериментів, які науковці проводили ще з початку двадцятого століття.

Учені ставили досліди на тваринах. Вони проводили тестування наркотичних засобів таким чином: до клітки саджали пацюка, перед яким ставили дві пляшки з водою. В одній пляшці була чиста вода, у іншій — вода з героїном. Щур куштував рідину з обох місткостей, а потім пив лишень воду розведену наркотиком. Коли вона закінчувалася, тварина помирала.

У 70-хх роках минулого століття американський психолог Брюс Александер провів цей експеримент інакше. Він обладнав клітку мініатюрними тунелями, поклав туди іграшки, кольорові м’ячики і запустив багато пацюків. Також у клітці вчений залишив дві пляшки з водою — чисту і героїнову.

Щури могли гратися, спілкуватися між собою, розмножуватися, їсти досхочу, лазити по тунелям. І от що найдивніше: в цьому щурячому парку, тварини майже не пили воду з наркотиками.
Експеримент вдався. За тим постало логічне питання: може це всього на всього така особливість щурів. Можливо із людьми все інакше?

Постала черга нового експерименту, який відбувся під час військових дій у В’єтнамі. 20% солдатів армії США вживали наркотики в якості знеболювального, або просто, щоби зняти стрес після виснажливих боїв та смертей бойових побратимів. Про це знала влада. Ця інформація доносилася і до пересічних громадян США. Суспільство почало хвилюватися, що після повернення з війни тисячі солдат сядуть на «героїнову голку», і цей процес ніхто не зможе зупинити. Але сталося не так, як гадалося. Солдати повернулися додому і 95 % армійців більше не вживали наркотичних засобів.

Виходить, що справа не у хімічній залежності. Потрібно інакше розглядати проблему наркоманії. Людина має природню потребу у спілкуванні. Коли ми щасливі та здорові, ми контактуємо з людьми навколо нас. Але коли ми не можемо цього зробити, чи то через травму, чи то через ізоляцію, війну, хворобу та інші невдачі, ми прив’язуємося до чогось такого, що дає нам почуття полегшення. Для когось це — книга, для когось — комп’ютер, смартфон чи порнографія. А для інших — наркотики.

Ми завжди до чогось себе прив’язуємо, бо така людська натура. Шлях, який лежить від нездорового до здорового способу життя простий. Це — взаємодія з людьми, з якими Вам приємно проводити час.

Наркозалежність — це проблема, яку людство тільки поглибило. Замість того, щоби допомагати наркозалежним, спілкуватися та підтримувати, ми намагаємося ізолювати їх. Ми не протягуємо їм руку допомоги, ми саджаємо їх в тюрму, де їм стає тільки гріше. Ми вважаємо, що вони самі у всьому винні. Можливо це і так, але завжди пам’ятайте, що таке може статися з кожним і навіть з Вами. Від цього ніхто не застрахований. 

Тому варто пам’ятати, що ключ до подолання будь якої проблеми, будь то наркоманія, чи конфлікт — це вислухати, зрозуміти, допомогти. Одним словом — спілкування.